Міна в поганій грі

Руки затремтіли. Датчик, який контролює викид гормонів, коротко “пікнув”. Медсестра підняла очі, глянула на маленький екран поруч із кушеткою й холодно сказала:

— заспокойся. Можна подумати, тебе вперше взяли.

У будь-якій іншій ситуації я б відгризлася, спробувала поставити співробітницю клініки на місце. Але не зараз. Зараз я була роздягнена й безпорадна. Залишалося молитися, щоб моє ДНК не підійшло для розмноження з хаятами.

По спині побігли краплі холодного поту. Раніше, коли я читала в книжках про краплі поту, що біжать уздовж хребта, я думала, що це метафора. Зараз, сидячи на проклятій кушетці, я зрозуміла, що це зовсім не метафора.