Попри гучний успіх, «Милосердні» слід розглядати в межах жанрової літератури — десь між Енн Райс і Томом Холландом. Звісно, лорд Байрон і його доктор Полідорі тут не зовсім вампіри, а радше жертви. А вся книга — втілення метафори «Творчість — винагорода за служіння дияволу». Андахазієвська напівзвіряка-полулюдина, потворний придаток прекрасної пари близнюків, що живе за рахунок еротичних видінь чоловіків, — анітрохи не краща за гібрид байронівського Холланда й Дракули. Байрон, Шеллі, Мері Шеллі, її зведена сестра Клер і доктор Полідорі прибувають у замок Байрона на березі Женевського озера. Кульмінація — ніч створення «Вампіра» і «Франкенштейна»…