Останніми роками однією з головних мішеней «ліберальних» ревізіоністів-істориків став Георгій Костянтинович Жуков. У чому тільки його не звинувачують — і в некомпетентності, і в самодурстві, і в жорстокості, і в зневазі до солдатських життів. Цілі такої «критики» очевидні: очорнити Маршала Перемоги, який став одним із символів найбільшого тріумфу СРСР, та кинути тінь і на сам радянський минулий час.
Ця книга, заснована не на поширених міфах і цитатах із «Спогадів і роздумів», а на справжніх оперативних документах за підписом самого Жукова, розкриває його справжню роль головного «криз-менеджера» Червоної Армії та його безцінний внесок у нашу Перемогу: «На 30-ту річницю Перемоги в Парижі висіли плакати з портретом Жукова й підписом: “Людина, яка виграла Другу світову війну”. Це, звісно, було перебільшенням, але в цій фразі є раціональне зерно…»