Міфи Байкалу. Від сина неба Гесера і загробної канцелярії до гори Сумбер і Чингісхана

Народи Прибайкалля називають Байкал не озером, а морем. Навколо цього «моря» простягається зачарований, населений безліччю істот світ: у небі живуть зорі та божества-тенгрії, по землі бродять духи-«голки», одноглазі й однолапі чулуґди, а також усяка нечисть; а в підземних чертогах, схожих на канцелярію, суд вершить Ерлік-хан разом зі своїми демонами.

Книга Олександра Ісакова — живий і захопливий переказ міфів, легенд та оповідей бурятів і евенків, чия культура століттями формувалася на перетині шаманізму, буддизму та християнства. Тут розповідається про створення світу й походження шаманського дару, про священну гору Сумбэр — вхід в іншу реальність, про незвичайні діяння Гесера і навіть про подвиги Чингісхана. У книзі також ідеться про те, як шамани захищають людей від темних сил і чому їм іноді доводиться вирушати в «землю мороку», де їхньою їжею стають одні лише цвіркуни.

Що приховано в значенні назви Байкал — «Зупинись, вогню»? Навіщо велетень-лось уночі забирає Сонце? Чим відрізняються «західні» та «східні» тенгрії, а також «білі» й «чорні» кузнеці? Яке верховне божество в Бурятії нагадує Діда Мороза? Чому в володаря мертвих згнили обидві ноги? Як царська бюрократія вплинула на уявлення бурят про потойбічне облаштування? І як Чингісхан у свідомості байкальських народів перетворився з історичного правителя на деміурга й прародителя?

Через шаманські перекази, давні записи та обрядові співи книга вводить у простір чарівного степу, де кожен камінь і кожне дерево має свій прихований зміст.

Для кого ця книга:

Для шанувальників історії та міфологічних сюжетів.

Для тих, кому цікаві культура, вірування та обряди народів Росії.

Для читачів, які хочуть зазирнути в минуле й побачити, як воно перегукується із сьогоденням.

Від автора:

Ця книга не має на меті зібрати й переказати всі міфи бурятів та евенків. Вона задумана як орієнтир і перший провідник для тих, хто лише починає знайомство з їхнім фольклором: допоможе побачити загальну картину міфологічного устрою світу, запам’ятати ключових персонажів і основні сюжети.

Для прибайкальських народів Байкал — місце особливої сили. У переказах його часто пояснюють як гігантський розлом, який заповнила вода: колись тут була рівна суша, але потім земля раптово розкрилася — і так з’явилося найбільше озеро у світі. Іноді розгадку шукають у самому імені: бурятською Байкал звучить як Байгал і перегукується з висловом «Бай гал» — «Зупинись, вогню!». Сказання стверджують, що ця схожість не випадкова: на місці провалу вирувала страшна пожежа, і люди молилися, щоб полум’я припинилося. Тоді з неба хлинула вода, загасила вогонь, наповнила розлом — і виник Байкал.