Вони живуть у московському метро — найбільшому протиядерному бомбосховищі, коли-небудь
побудованому людиною. В останньому сховищі людства. Майже всі вони опинилися в метро в той день, і саме це врятувало їм життя. Увесь світ лежить у руїнах. Людство знищено майже повністю. Через високий рівень радіації напівзруйновані міста стали непридатними для життя. За їх межами, за чутками, починаються нескінченні випалені пустелі та хащі мутованих лісів. Це світ без завтрашнього дня. У ньому немає місця мріям, планам, надіям. Почуття поступаються інстинктам, головний із яких — вижити. Вижити будь-якою ціною.
Це передісторія подій, описаних у романі Д. Глуховського «Метро 2033», написана шанувальниками цього твору.