Помста Майви

«Я грав у небезпечну гру. Зрозуміло, я не збирався стріляти. Яке право мав я вбити людину за те, що вона не хотіла наражати своє життя на небезпеку заради моєї примхи? Але я відчував: треба зробити так, щоб вони сліпо корилися мені. Тому я стояв злий-презлий і цілив йому прямо в спину — у саме серце. Він зробив ще кілька кроків — і раптом озирнувся.

— Не стріляй, баас, я піду з тобою! — крикнув він і протягнув до мене руки з благальним виглядом.

— І чудово зробиш, — зауважив я зовсім спокійно. — Інакше тобі довелося б переконатися, що «доля ходить» не лише у володіннях Вамбе».