— Доброго ранку, Вероніко Олександрівно, — голос Діани був професійно привітним. — Ви сьогодні чудово виглядаєте.
«Цікаво, як це — дивитися в очі дружині чоловіка, з яким ти спиш?» — майнуло в моїй голові, але я лише усміхнулася у відповідь:
— Дякую, Діана. Ви теж, як завжди, бездоганна.
Я помітила легкий запах парфумів — той самий, який інколи вловлювала від Діми. Дорогий, вишуканий аромат. Він теж це оплачував? Чи це був подарунок за «особливі заслуги»?
— До речі, — наче між іншим додала я, — ви не могли б зайти до мене в кабінет через пів години? Є питання щодо останнього фінансового звіту.
Обличчя Діани на мить напружилося, але вона швидко взяла себе в руки:
— Звісно. Я буду у вас о одинадцятій.
«Боїшся, дівчинко?» — подумала я. — «Правильно робиш».