Уродженка заможної родини, безстрашна шукачка пригод, археологиня й розвідниця, яка вільно говорила арабською та перською, Гертруда Белл на початку ХХ століття побудувала політичну кар’єру, про яку не сміли мріяти не лише жінки, а й чоловіки. Вернер Герцог, який зняв про неї фільм, назвав його «Королева пустелі» — і це влучне визначення: Белл впливала на хід історії Близького Сходу, давнього регіону, за який тоді змагалися всі великі держави.
Олів’є Гез розкриває Гертруду насамперед як живу людину — зі слабкостями, внутрішніми надломами та особистими трагедіями. Їй віддавали шану королі й президенти, вона була близькою з Лоуренсом Аравійським, але щастя так і не знайшла. І можливо, чи могла така сильна, незалежна жінка взагалі отримати те, що прийнято називати «жіночим щастям»?