Першу світову війну завершено, і на сцену виходить нове покоління. Молодь двадцятих років проводить дні у невтомній погоні за світськими задоволеннями. З дивовижною сумішшю наївності й вишуканості вони тренують свої винахідливі уми в нових капризах та авантюрах.
Книга Івліна Во — смішна, отруйна й зухвала сатира, що під блискучою глянцевою обкладинкою світського суспільства оголює темну порожнечу. Автор безжальний: усе це “огидне тіло” марнує життя на підтримання всипаного блискітками фасаду — наскрізь фальшивого радісного світу, у якому вони намагаються сховатися від спогадів про жахи минулої війни й не дати просочитися передчуттю жахів майбутньої.
Роман вийшов друком у 1930 році, але наступну війну в ньому передбачено — вона неминуча. І на її тлі герої, наче мешканці Задзеркалля з епіграфа “Огидне тіло”, особливо відчайдушно тікають — лише “щоб залишитися на тому самому місці”.