Семюел Беккет (1906—1989) — один із найвідоміших представників авангардної літератури ХХ століття, лауреат Нобелівської премії 1969 року. За насиченістю слова його порівнюють із Джойсом, а за вмінням показати марність і безвихідність людського існування — з Кафкою.
Творчість Семюела Беккета — це вражаюче поєднання раціональної ірраціональності та творчої свободи, підвладної могутньому й тверезому розуму. Питання, що хвилюють письменника: як людині впоратися з розумінням того, що її закинули в цей світ без її згоди, і яка глибинна природа нашого «я».
На перший погляд герої роману «Мерфі» виглядають байдиками й моральними потворствами, хоча по суті це звичайні люди, схожі на тих, з ким ми щодня стикаємося. Беккет лише навмисно доводить їхні мотиви й спонукання до абсурду, не чужого нікому з нас, майстерно фокусуючи увагу на окремих рисах особистості. Як і в інших його романах, тут висока трагедія раптово перетворюється на фарс, захоплюючи кумедними ситуаціями й несподіваними розв’язками…