Мемуарні тексти й оповідання Георгія Іванова заново вимальовують образ літературного Петербурга Срібного віку та перших років після революції. Блок, Гумільов, Ахматова, Мандельштам, «Бродяча собака» і «Цех поетів» з’являються на сторінках як яскраві, але невиразні примари назавжди зниклого часу.