«Мелкий бес» Фёдора Сологуба — один із найжахливіших і найпронизливіших романів російського символізму, що є анатомією людського розпаду. У центрі оповіді — вчитель словесності Ардальон Передонов, чий образ став загальновживаним для позначення тупої, злобної та безглуздої міщанської жорстокості.
Автор досліджує прикордонний стан психіки, у якому буденна реальність провінційного містечка непомітно перетікає у простір параноїдального кошмару. Головним антагоністом тут виступає не людина, а матеріалізований морок — таємнича Недотыкомка, втілення ірраціонального зла, народженого з нечистої совісті та духовної порожнечі.
Це не просто побутовий роман про «свинцеві мерзоти життя», а філософське розмірковування про природу зла, яке не приходить ззовні, а проростає всередині самої людини. Сологуб віртуозно поєднує натуралістичну точність деталей із містичною атмосферою, перетворюючи історію однієї безумної сутності на дзеркало, у якому відбиваються вади цілого суспільства.