В силу випадку — причому такого, який цілком можна віднести до розряду нещасних, — вчителька історії Беатріс опиняється на розкішній тосканській віллі в компанії кінозірки Мімі.
За примхливою й балакучою дивою треба доглядати, бо вона отримала травми обличчя і дуже болісно переживає через це. І так, вона нікого не хоче бачити, доки не віднайде колишню красу!
Навколо — тільки поля й виноградники, справжня глухомані, тож спершу Беатріс жахнулася від необхідності так тісного спілкування з природою, але потроху звикла й навіть почала отримувати задоволення від прогулянок. Вимушене усамітнення було б повним, якби не присутність Люка, управителя маєтку, і Ріккардо, немолодого художника, який віддає перевагу відлюдницькому способу життя.
Беатріс завдяки характеру робить усе можливе, щоб налагодити стосунки з місцевими мешканцями. Вона дізнається про дуже цікаву сімейну історію й, здається, починає закохуватися в ці місця — і в одну людину… Але перспективи аж ніяк не райдужні: з’ясовується, що маєток ось-ось підуть із молотка…