Мрійник

«Закінчивши чергову главу “Мрійника”, я читав її вголос моїм дітям. Домовленість була проста: вони слухали свіжу частину… а я слухав корисні редакторські зауваження. <…> Нам подобається в дитячих книжках те, що вони дарують радість нашим дітям, і тут замішана не стільки література, скільки любов. Ще на початку роботи над “Мрійником” і читання його вголос я подумав, що, можливо, варто забути про нашу могутню традицію дитячої літератури й написати книжку для дорослих про дитину мовою, яка буде зрозумілою дітям. У століття Хемінгуея і Кальвіно проста проза не має відвернути спокушеного читача. Я сподівався, що предмет її — сама уява — має прямий стосунок до кожного, хто бере в руки книжку», — говорить Мак’юен про «Мрійника».