«Арсеній мій син?» Холодний тон його голосу пробирає мене наскрізь. Опускаю погляд. Врать нема сенсу. Аверін уже все знає.
— Тільки не забирай його, Стаc. Його очі палять гнівом.
— Уявляєш, що почнеться, якщо мій батько дізнається про твої плани? — питаю з дурною надією.
— Я знищу будь-кого, хто стане в мене на шляху, Бєлінська. І тебе в тому числі.
Страшно від такого мажора. Хоч який він уже мажор?
— Знищиш матір свого сина?
Мовчить. Погоджується.
— Отже, війна?
— Війна, лисице. Я заберу у тебе свого сина.