Стара Толгонай, невтомна трудівниця, мудра й глибоко людяна, на схилі літ веде розмову із землею, з рідним полем. Земля, праця, родина були джерелом її радості. Війна забрала найдорожче. Та тяжке горе не зламало, не могло зламати Толгонай — загартовану працею, невичерпну в любові до людей.
Герої Чингіза Айтматова — радянські люди, скромні трудівники Киргизстану, палкі патріоти, пов’язані тисячами ниток із минулим, теперішнім і майбутнім — і своїм особистим, і свого народу. Їх хвилює все те, що хвилює всю країну. Перед ними стоять ті самі морально-етичні, людські проблеми, вони беруть участь у тих самих подіях, так само замислюються про сенс життя, про своє призначення. Розповідаючи світові про киргизів, письменник розкриває душу рідного народу, робить її зрозумілою й близькою для всіх людей.