Жанрова унікальність «Майстра і Маргарити» не дає змоги однозначно визначити булгаковський роман.
Це дуже влучно помітив американський літературознавець М. Крепе у своїй книзі «Булгаков і Пастернак як романісти: Аналіз романів «Майстер і Маргарита» та «Доктор Живаго» (1984)»: «Роман Булгакова для російської літератури справді надзвичайно новаторський, а тому й нелегкий для “взяття до рук”. Лише-но критик наближається до нього зі старою стандартною системою мір, як з’ясовується, що десь так, а десь зовсім інакше. Фантастика наштовхується на суто реалізм, міф — на прискіпливу історичну достовірність, теософія — на демонізм, романтика — на клоунаду». Якщо додати ще й те, що дія ершалаїмських сцен «Майстра і Маргарити» — роману Майстра про Понтія Пілата — відбувається протягом одного дня, що відповідає вимогам класицизму, то можна з упевненістю сказати: у булгаковському романі органічно поєдналися майже всі жанри й літературні напрями, що існують у світі. Тим більше, що досить поширені визначення «Майстра і Маргарити» як символістського, постсимволістського або неоромантичного роману. До того ж його цілком можна назвати і постреалістським романом. Із модерністською та постмодерністською, авангардистською літературою «Майстра і Маргариту» споріднює те, що романну дійсність, не виключаючи і сучасних московських розділів, Булгаков будує майже виключно на основі літературних джерел, а інфернальна фантастика глибоко проникає в радянський побут.