Потрапити на давнє цвинтар у зимову пору в легкій вечірній сукні — це ще пів біди. А от побачити, як викликаний студентами-некромантами недоуками демон, мало не з жахом, тікає від мене і при цьому я абсолютно нічого не пам’ятаю — це вже не просто біда, а катастрофа світового масштабу. Але й це ще не все. Як виявилося, сама я теж… хм… не зовсім жива. Точніше, зовсім не жива. Та й, судячи з усього, світ — не той, у якому я жила раніше.
Але ж для чого мене сюди принесли? Оце й доведеться з’ясувати. Головне — встигнути це зробити, доки деякі хитрі некроманти й слідчі не пустили мене на досліди, адже з’ясувалося: у мене є дар, неможливий для цього світу — некромант із магією життя. Скажете, такого не буває? Отже, так само думали всі. І виявилося… ой, скільки всього цікавого виявилося.