Марія Гамільтон

«Це було в ті дні, коли Алексій, що повернувся із закордонного втечі, на Верховному Суді в аудієнц-залі кричав у лице царю: „Великий ти, Петре, та ще й важенький, лиходію, вбивце й антихристе! Бог проклене Росію за тебе!“ — у ті дні, коли древня, у горлатній шапці, в охабні, розбійницька, розкольницька, бородата Русь стала перед царем лицем до лиця, проклинаючи його прокляттям сина. У ці дні в Пітербурх із усіх сторін держави везли в кибитках, гнали трактами, в’язаних у колодки по двоє, по троє — десятками, сотнями, тисячами свідків, учасників, їхніх родичів, їхніх прислужників, їхніх друзів і ворогів, винуватців „слова й справи“ государевої…»