Марія-Антуанетта. З трону на ешафот

У день народження Марії-Антуанетти придворний астролог передбачив їй смерть на ешафоті, якщо тільки принцесу не видадуть заміж у Росію або Китай. Але її мати, пихата австрійська королева Марія-Терезія, відмахнулася від пророцтва — чи то не повірила гороскопу, чи то вважала, що Париж вартий не лише меси, а й голови… Передбачення збулося точно — 16 жовтня 1793 року, у віці тридцяти семи років, наголо острижена, зі скутими за спиною руками, Марія-Антуанетта зійшла на ешафот і лягла під ніж гільйотини. Останні її слова були звернені до ката Сансона, якому вона випадково наступила на ногу: «Пробачте мені, мсьє, я ненавмисне…»

Хоча відтоді минуло вже понад два століття, доля Марії-Антуанетти нікого не залишає байдужим — її або обожнюють, звеличуючи художній смак і вміння радіти життю, або ненавидять, звинувачуючи в легковажності й розпусті; або виправдовують, сумуючи за невинною жертвою терору, або засуджують як жорстоку інтриганку, яка довела Францію до революції; їй так і не пробачили скандального вислову: «Якщо в народу немає хліба, нехай їдять тістечка», — і досі пліткують про інтимні подробиці її сімейного життя (не секрет, що чоловік Марії-Антуанетти Людовік XVI багато років страждав на фімоз і не міг виконувати подружній обов’язок).

На портретах у неї ясні блакитні очі й чуттєві губи сластолюбки, орлиний ніс і зарозумілий, презирливий погляд Габсбургів. Чого в ній було більше: жорстокості чи ніжності, дурості чи хитрості? Чи справді вона «купалася в крові французів», як стверджували памфлети? Кого стратили «іменем народу» на площі Революції — породження пекла в жіночій подобі чи нещасну заплутану жінку, яка стала жертвою безжальної епохи?..