— Звідки ти взялася тут? — чоловік пильно подивився на мене. Злий погляд, хижий. Ось-ось накинеться. Нечого отак дивитися, бо я ж зніяковію. — Звідти, — я кинула оком на розмитий пентаграм під ногами. — Це я викликала маму! — гордо сказала Мілана, а потім скорчила гримасу щирого каяття. — Папочко, ну не злись. Я так хотіла побачити маму. Але в мене не вийшло. Я переплутала закляття. — Ага, — протягнула я. — Тільки не кидайте мене тому чудовищу. Я показала на вікно, в якому вже нікого не було. Мене викликали в інший світ на сім днів, щоб зіграти маму для маленької дівчинки. Але одна проблема: у цієї малечі є величезний тато-дракон. І я йому не подобаюся!