Ще вчора я думала, що в мене чудовий чоловік, що ми довіряємо одне одному й разом подолаємо будь-які труднощі. Я думала, що в мене є сім’я. А тепер я опинилася на вулиці—вагітна—а колишній хоче забрати в мене квартиру.
Але одна випадкова зустріч змінює все…
На нашому ліжку сидить Олег, а поруч із ним — Віра. Моя подруга. І Олег — голий. Тобто не голий, а в краватці. Гарна краватка, я подарувала її на свята. Вона пасує до робочих костюмів і підходить для важливих зустрічей.
Схоже, що й у мого чоловіка тут була важлива зустріч. Я стою й намагаюся згадати, як дихати. Віра ліниво встає з ліжка і щось каже. Наче про театр і трагедії.
Я не розумію, до чого тут це, а потім доходить.
Мій чоловік у ліжку з моєю подругою. А я в ролі ошуканої дружини, яка повернулася з роботи не вчасно. Ось і весь театр.
— Ліко, давай не зараз, — Олег кривиться, наче я йому завадила. Перервала. На його обличчі ні сорому, ні засмучення — тільки злість.