Мама для двійнят боса

«Луко, нам треба серйозно поговорити», я мало не благаю. Мені байдуже до приниження — я готова й не через таке пройти заради своїх дітей. «Говори, тільки швидше — я поспішаю. Мене вдома чекають». Ці прості фрази ріжуть по живому. Вдома його чекають близнюки. Діти, яких я виносила і з таким трудом народила. Мої діти. Наші — з Лукою.

«Луко, це якраз стосовно близнюків… справа в тому, що… вони — мої діти».

«Яку ти несеш дурню? І, найголовніше — навіщо? Сподіваєшся отримати ще грошей?!»

Причому тут гроші?! Я кажу…

«Досить!» — рявкає бос, різко плеснувши долонею по столу. «Це наші діти з Алісою. Наші. Так, вона не може мати дітей і… — Я доведу». Тремтячими руками витягую документи й обережно кладу на стіл прямо перед босом.

«Подивись сам». «Що за…?»