Малюк для стерви та холостяка

— Господи, який же ти… — з ненавистю видихнула Рита. — Дивлюся на тебе й розумію, що люди з роками не змінюються, тільки гіршими стають. — А я й забув, яка ти нестерпно нахабна. — Я ще гірша, ніж ти пам’ятаєш, — Рита оскалилася. — Підросла, бачиш. Набралася досвіду. — Бачу. — І він обвів її безсоромним поглядом згори донизу. Відвертим, неприємним, по-чоловічому оцінювальним поглядом. Коли Рита погоджувалася побути нянькою для сина своєї подруги, поки та проходитиме стажування в Італії, вона аж ніяк не припускала, що турботу про малюка їй доведеться ділити з Марком — старшим братом подруги. А в Рити до Марка ще зі школи сильна й глибока… ненависть. І це почуття абсолютно взаємне!