Маяк у Великій Гавані Мальти працював як годинник.
Двадцятип’ятирічний граф Джуліо Літта, прийнявши звечора командування над портовою вартою, влаштувався повечеряти.
У старій будівлі митниці, зведеній ще за Жана де Ла Валетти, було сиро.
— Ні, це не християнський острів! — заявив Робертіно після першої мальтійської ночі сім років тому. Він ненавидів вологі простирадла майже так само сильно, як ревнивих чоловіків. — Це, ваша світлосте, якраз навпаки!