Макар Чудра. Стара Ізергіль

До збірки великого російського письменника Максима Горького (Олексія Максимовича Пешкова, 1868–1936) увійшли його блискучі оповідання: «Макар Чудра» та «Стара Ізергіль». Максим Горький — один із найбільших письменників світової літератури кінця ХІХ — початку ХХ століть, дивовижний знавець людської душі. Добро й зло, шляхетність і підлість, віра в чудо — цими категоріями пронизані книги письменника.

«Так ти ходиш? Це добре! Ти славну долю собі вибрав, соколе. Так і треба: ходи й дивися, насмотрівся, ляг та вмирай — ось і все!», «Твої люди смішні. Збилися в купу й давлять один одного, а місця на землі он скільки…», «…тікай від дум про життя, щоб не розлюбити його». Ці та інші сентенції бродяги-цигана Макара Чудри могли б скласти цитатник для початківця дауншифтера. Але це лише пролог до однієї з найпронизливіших історій про кохання — про жінку і вільну волю, гімн свободі, який молодий Горький заспівав на зорі своєї письменницької кар’єри.