Давній збірник індійських байок «Панчатантра» («П’ять книг») було укладено в найранішьому редакційному варіанті в III–IV століттях н. е. невідомим автором. Спочатку він слугував педагогічним цілям — це була «наука життєвої мудрості», за якою навчали юнаків.
Кожна з п’яти книг пам’ятника є самостійною оповіддю, персонажі якої в процесі дії розповідають байки, що зазвичай ілюструють те чи інше повчання.
Текст рясніє віршованими вставками. Збірник написаний гарною літературною мовою й є одним із найкращих зразків прози класичного санскриту.
Створена понад півтори тисячі років тому, «Панчатантра» є визначною пам’яткою не лише індійської, а й світової літератури.
Переклад із санскриту С. Липкіна, підрядкові переклади О. Волкової та О. Захар’їна («Махабхарата»).
Текст «Рамаяни» друкується в перекладі В. Потапової з підрядковими перекладами й прозовими вступами Б. Захар’їна.
Вступна стаття П. Ґринцера. Примітки А. Ібрагімова, Вл. Бикова, Б. Захар’їна. Додається словник власних імен (Б. Захар’їн, А. Ібрагімов).