«Пізнього вечора грудневого дня 1602 року по шляху, що тягнувся між віковим литовським лісом, їхали двоє вершників.
Один із них був чоловік міцної статури, широкоплечий, одягнений у темний кафтан, підбитий хутром, і в низьку соболину шапку, що прикривала його лоб та вуха. З-під пояса визирала пара різьблених руків’їв довгоствольних пістолетів, а збоку була прикріплена шабля в оксамитових піхвах із срібними перев’язами. Довга, широка золотиста борода спадала на груди лопатою. Уважний спостерігач міг би помітити в тій бороді в деяких місцях блискітки сивини. Але та сивина не була “сріблом літ”, бо обличчя вершника — красиве обличчя чисто російського типу — було молодим, хоч і серйозним, майже сумним…»