Людвіг Узурпатор: Або як створити імперію з нуля!
6 год. 50 хв.
Опис
Притулившись до дорожнього каменя, що самотньо стояв на роздоріжжі двох лісових стежок, важко дихаючи й оглядаючись, я міркую про своє не таке вже й далеке минуле. Надто багато всього сталося за останні кілька годин: зрада колег, удар у потилицю, спроба змусити мене копати собі могилу, а після — ще й ця безглузда втеча...
Скільки разів мене зраджували… Пытались отруїти під час обіду, перерізати уві сні або пустити кулю в голову на черговій званій вечері. Але як би конкуренти не старалися, я завжди виживав...
«Як і зараз» — хотів би сказати я, та ні. Потилиця кровоточила, я відчував біль, запах, чув, як колишеться листя на вітрі, а також чітко бачив загін диваків, що застигли позаду мене — навколо них плавали сфери, — і злісно дивилися на мене крізь забрала кавалеристів, одягнених у залізо не гірше за Тоні Старка. Виходить, таки дістали...
З образою зітхнувши, я знову глянув на свою залиту кров’ю руку й зрозумів, що мене поцілили.
У книзі є нецензурна лайка!
Скільки разів мене зраджували… Пытались отруїти під час обіду, перерізати уві сні або пустити кулю в голову на черговій званій вечері. Але як би конкуренти не старалися, я завжди виживав...
«Як і зараз» — хотів би сказати я, та ні. Потилиця кровоточила, я відчував біль, запах, чув, як колишеться листя на вітрі, а також чітко бачив загін диваків, що застигли позаду мене — навколо них плавали сфери, — і злісно дивилися на мене крізь забрала кавалеристів, одягнених у залізо не гірше за Тоні Старка. Виходить, таки дістали...
З образою зітхнувши, я знову глянув на свою залиту кров’ю руку й зрозумів, що мене поцілили.
У книзі є нецензурна лайка!
