Як історик, Гейнце завжди вдавався до компіляції, а як романіст — наповнював свої романи безтямною вигадкою, яка не має нічого спільного з історичною правдою. Гейнце писав не лише історичні, а й кримінально-побутові романи та повісті («У тіні адвокатури», «Жіночий яд», «У царстві привидів» тощо). До таких творів належить і роман « Людоїдка ».