Люди з сонячними поводами

Кажуть, що Білий Творець із небесного сяйва сплів дивовижного коня Десегея — він знав лише добро і не знав зла. Поруч із ним з’явився на світ триликий коваль Кудай: він оспівував красу й безпомилково розрізняв, де світло, а де темрява.

Пізніше на Орто почали народжуватися люди роду Десегея — саха із сонячними поводами за спиною, які успадкували ремісниче мистецтво Кудая. У їхніх серцях уживалися і добро, і зло, але кожному була відміряна своя частка.

У Місяць опадання листя осіннє сонце холодно осявало долину великої річки Елен. Безстрашний воєвода Хорсун збирався в небезпечний похід разом із дружиною, залишаючи вдома дружину — тиху, лагідну Нарьяну, що носила під серцем їхнього первістка.

Не можна прогнівити таїжного духа й переступити заборону — таке не залишається без розплати. Хорсуну б залишитися поруч із дружиною та дочекатися народження дитини, але гарячий, владний вдача не дозволив йому відправити воїнів без себе.

А біда вже підбиралася до Нарьяни й до ще ненародженої дівчинки, якій призначено стати наймогутнішою удаганкою.

Щоб уберегти дитя, Нарьянa наважується на відчайдушний вчинок.