Восени мачуха повідомила, що мене відправляють у пансіон пані Роль. До цього я навчалася вдома й до шістнадцяти років знала приблизно те саме, що й більшість дівчат мого віку, але високий дядько Едя, брат покійного батька, переконав мачуху, що мені неодмінно потрібен диплом. До Москви він навідувався рідко, зображав із себе ділову людину й всезнайку, мене не терпів, зате мачуха його поважала і в усьому йому довіряла. Після кожної його поїздки вона ставала суворішою — правда, ненадовго…