— У тебе хтось з’явився? — тихий голос дружини звучить гучніше за гуркіт грому.
— З чого ти взяла? — кидаю я у своїй звичній манері, не перестаючи горта́ти документи.
— Просто відчуваю. Після того, як ми переїхали в це місто, все інакше. Ти часто затримуєшся, на вихідних десь зникаєш, і ти не займаєшся зі мною коханням.
— У мене відкриття ресторану, Ані, ти знаєш.
— Знаю, але справа не в цьому. Ти сам змінився. Наче ти більше не любиш мене… Наче ти взагалі колись мене любив… Цю фразу я залишаю при собі. Як і інформацію про Олю. Моєї дружини цього не потрібно знати.