Любов росте, як дерево

«— Пані, я розумію, що ця розмова не вчасна — ви щойно поховали чоловіка та все таке. Але я боюся, що справа не терпить зволікань»

Юна Марти, яка вирушила разом із чоловіком-переселенцем на Захід, дорогою стає вдовою. Без дому, без засобів до існування, напередодні наближення зими й у очікуванні дитини… На похоронах чоловіка вона отримує пропозицію вийти заміж.

Це історія про втрати й набуття, про доброту, стійкість і віру — про подолання життєвих негараздів та мистецтво людських стосунків; але головне — про шлях, яким інколи доходить кохання.