Я поступила в Літературний, щоб стати письменницею. Думала, буде як у кіно: майстерні, кава на Паркето… ноутбук, де рядок за рядком народжується мій бестселер. А потім у моєму житті з’явився він. Холодний, самовпевнений, цинічний перфекціоніст… Звісно, саме з ним мені доведеться працювати в парі, щоб отримати залік. Один семестр. Один текст. І купа розбіжностей. Я його ненавиджу. Напевно… АМІР.
Мені просто треба було дописати книгу. Без зайвого шуму, без стресу, без драм. Але замість спокою я отримую дівчину, яка лізе в кожне речення й у кожен мій нерв. Вогненну, непередбачувану, живу. Вона заважає зосередитися. Вона дратує. Вона не виходить з голови… А я, здається, і не проти.