На новорічному корпоративі я раптом зрозуміла: навіть подруга, попри наднормову роботу, примудрилася знайти собі хлопця… А я змогла завести лише кота! І відчайдушно сумувала за своїм Мандаринчику, доки інші веселилися. Та щойно я повернулася додому, у моє життя врвався ще один кинутий суб’єкт. Цього разу не кошеня, а молодий і привабливий чоловік. Судячи з наявності грошей — багатий. Судячи з відсутності документів, пам’яті й манер — який ще знайдеш гад, таких ще треба пошукати… Ну чому мене так тягне допомагати всім, хто потрапив у біду?