Ще не відчинивши двері в кабінет чоловіка, я почула якісь звуки — ритмічні удари. Я не одразу збагнула, що це. Відчинила двері навстіж і завмерла.
Стас стояв спиною до мене й методично впивався в господиню ніг у червоних туфлях на високій шпильці.
Перед очима все пливло. Мені довелося вчепитися в одвірок.
Секретарка Вероніка виглянула з-за спини Стаса, пискнула й відштовхнула його від себе. Краєм ока я бачила, як вона судомно одергала вузьку спідницю… А чоловік із незворушним виглядом застібав гульфик. На його обличчі читалося лише роздратування від мого раптового приходу. Муки совісті в його холодному погляді я не помітила.