Є люди, яким життям іти легко — без роздумів і без жалю. Вони, мов вітер, вриваються у ваше життя, перевертають його й ідуть геть, лишаючи відчинені вікна та завіси, що тремтять від протягів. Саме з такою людиною зводить доля Машу. Вона віддала йому свою любов, не знаючи, що за його сліпучою усмішкою ховається не тільки віковий холод, а й дещо жахливіше. Те, що доведе її до краю загибелі й змусить глянути смерті в очі.