Любов до американських автомобілів

У своїй новій книзі «Любов до американських автомобілів» Марія Арбатова з властивою їй органічною відвертістю розповідає про сьогоднішню епоху «новоруського кидалова», якої, на жаль, не уникла й вона сама.

«З автомобілями в моїй родині все було ой як непросто. Першою машиною був бежевий «Запорожець», народжений вітчизняним автодизайном слідом за горбатим і вухатим. Як власниці хворої ноги, мені належала машина з ручним керуванням. Отримати її виявилося доволі просто: тести на тренажері, що підтверджують придуркуватість ноги; довідка про менш придуркуваті зір і психіку; і розбірка з тіткою-розподільницею.
Для тітки, що сиділа на роздачі принизливих машин приниженим інвалідам, я виглядала як діра у формальній логіці. Вона жодного разу не давала машину молодій бабі, яка з’явилася одночасно і з чоловіком, і без хабара. А тому почала несамовито кричати, що таким, як я, «нічого, ні до чого і не по праву»… Я на подібних тітках відполірувала зуби і по долі, і по роботі. Тож скорботно попросила в неї аркуш паперу і просто на її столі почала писати заяву до вищої інстанції про її — тітчину — профнепридатність на цьому теплому місці. Побачивши мою підготовленість до подібної комунікації, тітка спочатку сором’язливо притиснула вуха, потім заіскрилася, закрутилася дрібним бісом, потім заплакала про важку жіночу долю й легке потьмарення від утоми… Після чого оформила папери зі швидкістю реактивного літака. Присутня в кімнаті черга з інвалідів косилася на мене як на богатиря, який одним махом відрубав драконові три голови.»