Жінка трохи за тридцять… Вже не торт, чи все ще має шанс бути щасливою?
Катерина — самотня жінка з дитиною. Робота — дім — школа, і раптом щоденну карусель перериває поява в її житті Олександра.
«Катерина втомлено поправила волосся перед дзеркалом і крокнула за поріг, зачиняючи двері офісу.
П’ятниця! Холостяки рвонули першими, поспішаючи в спортивні паби, щоб шумно провести час із друзями за кухлем пива. Потім поспішили за клопотами сімейні пані — попереду вихідні, обіцяли бути теплими, тож родини їхали на дачі за останніми крихтами врожаю й ще однією можливою нагодою поїсти смаженого м’яса над відкритим вогнем. Переждавши на один крок, зібралися батьки родин — їх невпинно підганяли телефонні дзвінки від дружин і дітей.
Катя завжди виходила останньою — вдома її ніхто не чекав, дачі в неї не було, тож доводилося їй зачиняти приміщення й здавати офіс охороні. Для чого ще потрібна розлучена жінка за тридцять? В спину дихають молоденькі й жваві дівчата; чоловікові “за сорок” приємніше закрутити голову двадцятирічній, ніж брати на себе тягар турбот, який накопичує жінка до тридцяти років».