Тук-тук-тук. Вода дратувала: кожна крапля — нагадування про те, чого він не зробив. Не сказав. Пропустив. Кожна крапля — це двоє років порожнечі: зустрічі з друзями без нього. Вечори з дітьми — без нього. Порожнє ліжко — він знову затримався на роботі. Колись вона підтримувала. Розуміла. Потім намагалася збагнути. Потім злилася. А потім… прийшла байдужість.
Нікіта розчинився в роботі та почутті обов’язку. У цьому весь він; їй треба було б зрозуміти раніше. Та навіть якби — нічого б не змінилося. Світa втомилася бути наодинці з живим чоловіком. А для Нікіти рішення розлучитися — як обухом по голові: він не хоче втрачати ні її, ні дітей. Сергій загруз у сімейній рутині, а тут Інна — колишня однокласниця, яскрава, жива, пристрасна. Спокуса навіть для найвідданішої людини.
Три родини на межі, три непрості шляхи: від розлучення до щастя, від щастя до розлучення.