Пролог озвучує автор. Друга світова війна. Понад п’ять мільйонів дітей віком до чотирнадцяти років опинилися ув’язненими в німецьких концтаборах. За даними Міжнародного союзу колишніх малолітніх в’язнів фашизму, живим лишився лише один із десяти… Це історія російського хлопчика Алeшi, якого в дитинстві всі звали просто Ленькою. Йому виповнилося дев’ять, коли в його рідне село в Смоленській області маршами ввійшли перші колони німецьких солдатів. А за цими колонами в життя хлопця увірвалися нечувані приниження, безжальні катування, нелюдські страждання, виснажливий голод і чудовий біль. Він на власні очі бачив, як фашисти розправлялися зі своїми односельцями, мало не втратив матір і намагався боротися, пішовши в стихійно створений партизанський загін. Але в те страшне літо 1941 року було складно протистояти жахливій «коричневій чумі» — разом із матір’ю Леньку силоміць відправили до німецького трудового табору, де на долю малолітнього хлопця випали не тільки нестерпні умови утримання й роботи, а й справжні тортури. Роман засновано на документальних матеріалах, історичних фактах і, звісно, на живих спогадах головного героя цієї книги — Олексія Астахова.