«Жовтувато-червоне, тепле сонце спускалося. Його світло тепер лягало лише на верхівки будівель, що оточують затишну, тісну площу св. Марка у Венеції. Внизу вже була свіжа тінь — лише в правому куті, біля собору, через Пьяцетту, що прилягає до цього боку, вривався низький сніп променів. Каміння Пьяцетти було залите цими променями, а далі, за нею, горіла повітряна вода Великого Каналу. Березневим холодком перед заходом сонця війнуло від блідих небес. Вони були дуже чисті, тільки на сході, рожевою хмарною тінню, ледве видимий, гнувся серп молодого місяця…»
У книзі використано музичні вставки: www.azbuka.ru