Ложечка, лампадка і вечірні дощі

Книга написана у 1993 році й є першим прозовим твором автора. Якимось невловимим чином вона нагадує своїм настроєм «Маленького Принца» Екзюпері. Її герої Мишка й Зайка раптово переносяться в паралельний світ, повний безглуздих умовностей. Їм страшно і незатишно, вони не знають, що робити. Питання залишаються без відповідей і після того, як вони повертаються додому — на незвичайну планету розміром із Юпітер, що захована в складках ковдри. Населяють її мишкозайки та інші лісові звірята. Усі вони — певні ідеальні милі істоти:
У казці «Ложечка, лампадка і вечірні дощі» запам’ятовуються щемкі й сумні афоризми Крігера:
«Хто не прагне відплати, той не знає кари. Наша кара — як глухі лайки, нас ними кидають, а ми йдемо далі, ніби нічого не сталося».
«Земля дуже дивна оселя — на ній завжди хочеться плакати».
У книзі піднімаються такі проблеми, як значення часу в житті людей, життєві пріоритети, цінності, поняття безумовної любові, безкорисливої доброти й дружби.