Праця Троцького, перекладена багатьма мовами, була широко популярною серед «лівих» інтелектуалів Заходу. Уперше видана в 1923 році, згодом була заборонена в СРСР і опублікована в Росії лише в 1991 році.
Книга, над якою автор працював уривками багато років з 1907 по 1923 рік.
У своєму наполегливо-експресивному стилі автор розмірковує про ідеологічну роль мистецтва — і не лише літератури, а й живопису, театру та навіть архітектури — у формуванні «нового» типу особистості. І з одного боку дуже жорстко критикує «пролетарську пиху» напівграмотних ідеологів і впливових на них представників богемного авангарду, які мріяли «скинути стару культуру з корабля сучасності»; а з іншого — не менш дотепно проходиться й по традиційно патріархальних уподобаннях у мистецтві Леніна й особливо Сталіна (хоча прямо жодного з них у книзі не названо).