— Подивись за моєю дівчинкою! — попросив товариш.
— Вона не принесе клопоту! — запевняв він.
Дівчинка, блин!
Коли я погодився допомогти, я уявляв собі підлітка з прищами та пірсингом у носі, а не красиву блондинку з бездонними очима, фігурою кінозірки й відібраними тарганами в милій голові.
Лисеня… і звідки вона така?!
❀❀❀❀❀
Він однозначно не герой мого роману.
Квінтесенція всього, що я не люблю в чоловіках.
Товстокий, як старий бабусин комод, з шармом ведмедя-бродяги й тактовністю бульдозера. А ще він такий турботливий і ніжний…
— Відійди, Алісо. Швидка в наші краї не їздить.
Як взагалі його хтось терпить?! І що він так причепився до мене?..
Швидше б тато дозволив мені повернутися додому!