Це було давно. Далеко на Півночі, на річці Виг, там, де поріг Шойрукши вгризається в потік гранітними зубами, розташовувалося стійбище давніх людей. Істребителі й рибалки жили, цілком покладаючись на давні духи — і сперечалися з природою, і в страху схилялися перед її могутністю. Ні можна було говорити з духами напряму — для цього були ті, кого називали чаклунами й чаклунками.
Яскравою, простою мовою автор розповідає нам про давно минуле — про те, як люди кам’яного віку жили, боролися, страждали й торжествували. День за днем ми проживаємо життя Льока, його брата Бея, їхніх друзів і недругів…