Зайвий рот

«Зайвий рот» — повість про хлопчика-сироту Васю, якого прихистив священник отець Паїсій. У родині священника до прийомиша ставляться по-різному. Крім семи дітей у домі, живе дріб’язкова й сварлива рідна тітка Лукерья Дем’янівна, яка весь час докоряє хлопчикові, називає його «зайвим ротом» і навантажує на його плечі найважчу роботу. Але завдяки великодушності, чистоті душі та стійкості характеру Васі ставлення до нього з часом змінюється. Після довгого періоду туги й самотності він нарешті відчуває себе вдома — у рідній родині, де його люблять і цінують.