Іноді виникає відчуття, ніби ти нікому не потрібен: ні вдома, ні на роботі, ні в коханні — та й самому собі ти стаєш тягарем. У розповідях Альбіни Нурі — віддані чоловіки й дружини, діти, яким бракувало любові, самотні літні люди та колючі підлітки. Це герої різних років і характерів, які переживають зраду, втрати, звільнення, розпад сім’ї. Вони помиляються, терплять біль від тих, хто їм дорогий, розчаровуються в собі та в оточенні. Але навіть у низці нещасть вони продовжують шукати тепла серед байдужості, мріють зустріти людину, близьку за духом, сподіваються на прощення — і інколи знаходять підтримку там, де чекали лише ворожості. Перед вами п’ятнадцять історій, п’ятнадцять доль — відверта, пряма проза про вибір, любов і прощення, про те, що той, хто здається «зайвим», для когось здатен стати цілим світом.