Лише за одне вчора

Вибух був майже вчора. Усього чотири роки тому ядерна катастрофа знищила міста. До невеликого поселення хіпі прибилися бард-гитарист, який утратив усе, і військовий, який утратив усе.
Що потрібно зробити, щоб зберегти культуру? Що необхідно, щоб усе знову не повторилося колись? Що з нашої пам’яті, з нашого минулого є найціннішим — і що з ним робити?